Використання інокулянтів при вирощуванні бобових культур є важливим технологічним фактором, який дозволяє отримувати повноцінніший урожай навіть за несприятливих погодних умов.

Кожен кубічний сантиметр родючого ґрунту містить мільйони мікроорганізмів, частина яких має здатність вступати з окремими видами сільськогосподарських культур у симбіоз, допомагаючи їм краще засвоювати біологічний азот. Своєю чергою рослини постачають бактерії продуктами, які необхідні їм для нормального зростання та розвитку.

Крім того, частина корисних мікроорганізмів, що мешкають у ґрунті, крім здатності фіксувати азот, виробляють біологічно активні речовини, які сприяють зростанню та розвитку рослин, зміцнюють їх імунітет та підвищують життєстійкість, допомагають протистояти несприятливим ситуаціям та стресам.

Що таке інокулянти?

Інокулянти є біологічними препаратами, які містять у своєму складі живі мікроорганізми. Їх застосування сприяє збільшенню родючості ґрунту та підвищує ступінь доступності макро- та мікроелементів, що представляють для рослин високу цінність.

Такі препарати можуть вноситися безпосередньо в ґрунт, але найчастіше з їх допомогою проводиться передпосівна обробка насіння. Цей прийом дозволяє значно підвищити ефективність роботи мікроорганізмів, оскільки в цьому випадку бактерії потрапляють прямо в зону формування кореневої системи, а не розосереджені по всьому об’єму ґрунту.

Залежно від складу і завдань, всі інокулянти, що виробляються нині, можна розділити на чотири типи:

• Біодобрива
• Фітостимулятори
• Мікорізні інокулянти
• Засоби біологічного захисту рослин (біопротруювачі)

Біодобрива

Ця група препаратів містить у своєму складі корисні бактерії або гриби (існують також комбіновані засоби, що включають і ті, й інші). Біодобрива покликані відновлювати природний цикл поживних елементів, що відбувається у ґрунті, покращуючи при цьому продуктивність родючого шару та підвищуючи в ньому кількість органічних речовин.

Для виробництва біодобрив використовуються симбіотичні та асоціативні азотфіксатори, а також фосфатмобілізуючі бактерії, що підвищують біологічну доступність фосфатів, фітатів та пов’язаних металів, включаючи магній, кальцій, залізо, цинк та інші мікроелементи.

Фітостимулятори

Ця група препаратів містить мікроорганізми, що синтезують спеціальні речовини (фітогормони), що стимулюють розвиток кореневої системи та сприяють швидкому набору рослинами вегетативної маси.

Існує два типи фітогормонів – природні та синтетичні, які за своєю структурою ідентичні природним, і також мають потужну біологічну активність.

Завдяки впливу фітостимуляторів, усередині рослин прискорюється процес поділу клітин, покращується їх зростання та розвиток, що в кінцевому підсумку позитивно впливає на кількісні та якісні показники вирощеної продукції.

Мікоризні інокулянти

До складу мікоризних інокулянтів входять суперечки мікоризотворних грибів. Потрапивши у сприятливі умови, вони починають розвиватися, утворюючи гіфи грибного міцелію, що формують розгалужену мережу тонких ниток. Міцелій, поєднуючись із корінням рослин, утворює симбіоз, який отримав назву «мікориза» (у перекладі з грецької мови це слово означає «грибокорінь»).

Завдяки мікоризі відбувається збільшення всмоктуючої поверхні кореневої системи. Відповідно, рослини поглинають з ґрунту більшу кількість вологи та поживних елементів, включаючи мінеральні солі та особливо фосфор.

Засоби біологічного захисту рослин

Ця група препаратів призначена для протидії фітопатогенним інфекційним захворюванням. Вони використовуються в профілактичних цілях, в першу чергу, для обробки посівного матеріалу.

Біопротруювачі містять у своєму складі мікроорганізми, які мають виражені антагоністичні характеристики щодо хвороботворних грибів і бактерій, перешкоджаючи їх негативному впливу на рослини.

Препаративні форми інокулянтів та їх особливості

Існує три види інокулянтів:

• Сухі
• Рідкі
• Гелеподібні

Сухі препарати виробляються на основі природного торфу, який є природним середовищем проживання азотфіксуючих бактерій, забезпечуючи їхню високу життєздатність протягом 2-х і більше років.

Своєю чергою, торф’яні інокулянти поділяються на два типи:

• Стерильні
• Нестерильні

Ефективність стерильного інокулянта дещо вища (та й коштує він дорожче), оскільки азотфіксуючі бактерії, що знаходяться в нестерильному середовищі,

значною мірою пригнічуватися.

До мінусів застосування сухих препаратів можна віднести той факт, що їх використання пневматичними сівалками неможливе. З цією метою підходить виключно механічний тип посівного устаткування.

Що стосується інокулянтів, що випускаються в рідкій формі, то їхній основний плюс полягає в більш рівномірному нанесенні азотфіксуючих мікроорганізмів на поверхню насіння. Крім того, рідкі препарати сумісні з прилипателями, і в окремих випадках можуть застосовуватися разом із деякими мікродобривами та певними видами пестицидів.

Інокулянти, що виробляються в гелеподібній формі, зазвичай застосовуються як прилипачі, оскільки вони дозволяють проводити обробку насіння, як мінімум, за місяць до початку посівної кампанії.

Важливим показником ефективності того чи іншого інокулянта є кількість життєздатних азотфіксуючих бактерій, що містяться в ньому, на одиницю маси або об’єму розчину, яка визначається показником – титр (походить від французького слова «titre» – якість, характеристика).

За продуктивністю фіксації азоту бобові культури можна побудувати так:

1. Горох
2. Соя
3. Віка
4. Люпин
5. Люцерна

Застосування інокулянтів дозволяє:

• Підвищувати врожайність бобових культур
• Збільшувати вміст білка в насінні
• Зменшувати хімічне навантаження на ґрунт та рослини
• Використовувати азот, що залишився в ґрунті для розвитку рослин, висіяних після бобових культур (наприклад, азот, що залишився після сої, надає сприятливий вплив протягом трьох наступних років)

Крім того, застосування інокулянтів при вирощуванні бобових культур дозволяє практично повністю уникнути використання мінеральних добрив, що значно знижує обсяг фінансових вкладень.

Головна цінність цих препаратів полягає в їхній здатності значно покращувати фіксацію азоту, що тим самим стимулює ростові процеси у рослин. Це тим більше важливо, що аборигенні бактерії, що живуть у ґрунті, можуть втрачати частину своїх корисних властивостей внаслідок впливу несприятливих факторів, включаючи погодні умови (низькі температури, посуха), вплив пестицидів тощо.

Наведемо кілька цифр щодо економічної ефективності використання інокулянтів. Як показала практика, їх застосування дозволяє досягти підвищення врожайності такої культури як соя на 2,7 ц/га (або 14,1%). При цьому більш ніж удвічі збільшується кількість бульбочок, а їхня маса зростає майже в 3,5 раза.

Крім того, слід врахувати й фактор накопичення в ґрунті цінних сполук азоту, що стане гарним бонусом для подальших культур у сівозміні, і поза сумнівом принесе додаткові дивіденди.