культиваційного процесу. Задля отримання прибутку фермер має раціонально та доречно використовувати природні ресурси. Тому знання про типи ґрунтів стане у нагоді як досвідченому фермеру, так і початківцю.

Види ґрунтів в Україні

Усереднено, існує кілька принципів класифікації ґрунтів, але ключовим елементом диференціації найчастіше виступає склад землі. На підставі цього виділяють чотири основні типи ґрунтів: піщані, супіщані, глинисті, суглинні. Основою для такого поділу виступає масова частка глини чи піску у складі.

Піщаний ґрунт

Виходячи із назви, можна відмітити, що такі ґрунти мають великий відсотковий вміст піску у своєму складі та низький вміст гумусу. Піщана земля легко культивується і недарма зветься “легкою” – вона розсипчаста та пухка, легко пропускає повітря та вологу. Піщані ґрунти швидко прогріваються і так само швидко охолоджуються. Чи не єдиним, але істотним недоліком піщаних ділянок, можна назвати їх низький вміст поживних речовин, що може стати причиною мінерального голодування рослин, які культивуються на таких ділянках. 

Тому аграрію обов’язково слід пам’ятати про регулярне та повноцінне підживлення своїх посівів. Тільки за цієї умови можна говорити про отримання врожаю та, як наслідок, можливого фінансового прибутку.

Супіщані ґрунти

Така земля увібрала в себе найкращі риси піщаного типу: чудову аерацію та здатність швидко вбирати вологу. Але, на відміну від попередньої категорії, супіщанники більш насичені поживними елементами, тому дають змогу рослинам активно розвиватися та розмножуватися.

Супіщаний ґрунт добре утримує вологу, а пухка структура перешкоджає розвитку кисневого голодування – коренева система рослин отримує належну кількість кисню.

Супіщанники швидко нагріваються, але за різкого зниження температури повітря, температура ґрунту знижується повільно, що не викликає у рослин стресу.

Глиністі ґрунти

Вирощування рослин на глинистих ділянках ускладнене низкою причин: ґрунт погано обробляється – під час обробітку утворюються великі грудки, які важко розбити на дрібні фракції. Капілярна сітка погано розвинена, що ускладнює доступ кореневої системи до вологи. Глинозем погано пропускає повітря, що унеможливлює повноцінне кисневе харчування культур. Потрапляючи на верхні шари ґрунту, вода майже не просувається вниз, не розподіляється площею посівної ділянки. Таке утримання надлишкової вологи призводить до загнивання кореневих мас та загибелі культур.

Суглинні ґрунти

Цей тип увібрав в себе кращі риси глинистого та піщаного ґрунту: пухка земля легко обробляється, не збивається у грудки та не злежується. Хімічний склад суглинних ділянок сприяє активному розвитку мікроорганізмів, життєдіяльність яких прямо впливає на родючість ґрунту.

Суглинки прекрасно пропускають вологу та добре насищаються киснем, що позитивно впливає на перебіг ключових вегетативних процесів в організмі рослин.

Суглинні ділянки доволі швидко прогріваються та повільно віддають тепло із початком сезонних холодів.

Наразі ми роздивилися чотири основні види ґрунтів, які представлені на теренах сучасної України. Інша класифікація передбачає диференціацію за типами і також включає в себе чотири категорії.

Типи ґрунтів в Україні

Умовний поділ ґрунтів відповідає широтній зональності, тобто типи змінюються з півночі на південь. Зауважимо, що така класифікація стосується тільки рівнинних ділянок. У гірський місцевості класифікація дещо відрізняється.

Чорнозем

Недарма чорнозем називають українським багатством, адже це найродючіший тип ґрунтів не тільки в Україні, але і в цілому світі. Гумус – ось секретний інгредієнт чорнозему, який надає йому славетної поживності. В залежності від регіону, родючий шар перегною може сягати глибини одного метра, що дає змогу без проблем вирощувати навіть найвибагливіші сорти рослинних культур.

Через те, що чорнозем займає велику площу, аграрії виділяють певні підтипи: підзолисті, типові, звичайні та південні чорноземи. Така класифікація чорноземів та поділ їх на підгрупи спричинені кліматичними умовами в різних регіонах України. У більшій мірі на диференціацію ґрунтів впливає кількість та регулярність опадів у конкретній частині держави.

Дерново-підзолисті ґрунти

Більшою мірою ці ґрунти поширені на Поліссі (північна частина сучасної України). Через низький вміст гумусу та регулярне вимивання поживних речовин, родючість дерново-підзолистих ділянок доволі низька.

Сірі лісові ґрунти

Поширені у деяких областях Західної та Правобережної України, а також охоплюють частину територій південного Полісся. Утворилися на тлі суглинних порід у регіонах з переважаючою масою широколистяних лісів. На відміну від дерново-підзолистих, у сірих лісових ґрунтах вміст гумусу трохи вищий (близько 3%), але все одно родючість на таких ділянках доволі низька.

Каштанові

Сформувалися у степових регіонах із низьким рівнем зволоженості. Плідне застосування цього типу ґрунту під промислові посіви можливе за умови достатньої додаткової зволоженості ділянки.

Крім зазначених, на теренах України виділяють ще кілька типів ґрунтів, але вони носять локальний характер. До них, наприклад, відносяться солончаки, які розкинулися поодинокими плямами у південних степах. Торф’яно-болотні ґрунти займають деякі ділянки поліської частини України, а у долинах річок можна відшукати лучно-болотні ґрунти. Відсотковий процент цих ділянок низький відносно загальної площі країни.

Як визначити тип ґрунту

Знання типології дуже важливе для аграрія, який збирається займатися вирощуванням промислових культур на певній ділянці. Грамотний аналіз ґрунту допоможе визначити не тільки його тип, але і склад. Це дасть розуміння того, за яким планом треба проводити обробіток поля, які вносити добрива та взагалі – яку культуру доцільніше вирощувати на цій ділянці.

Визначити тип ґрунту можна самостійно у домашніх умовах. Для цього потрібно взяти невелику кількість землі (близько однієї столової ложки) із глибини 20 сантиметрів. Трохи змочіть ґрунт та спробуйте зліпити із нього кульку.

• Якщо створити кульку не виходить, то це, вірогідно, піщаник.
• Із  супіску вдасться створити кульку, але при натисканні вона розсиплеться, а на пальцях відчуватимуться характерні піщинки. 
• Створити кульку із суглинного ґрунту буде вже значно легше – вона прекрасно тримає форму, а під тиском пальців вкривається численними тріщинками.
• Як можна здогадатися, найкраще триматиме форму кулька із глинистого ґрунту.

Якщо ви бажаєте отримати більш точні та науково виправдані результати, то можна скористатися супутниковою мапою ґрунтів. Висновки щодо типології базуються на характері сигналу, який випромінює та чи інша ділянка землі. Характер сигналу залежить від температури, яку має ґрунт, а температура, в свою чергу, залежить від складу та типу породи

Як підвищити родючість землі

Окрім мінеральних добрив та збалансованого підживлення, можна використовувати інші речовини для підвищення родючості посівних ділянок.

• Пухкі та легкі піщані ґрунти потребують додавання елементів, які б ущільнювали структуру, робили б її більш в’язкою. Для цього в піщаники вносять мул, глиняне борошно, гумус або торф. На піщаних ділянках волога та поживні речовини швидко вимиваються, тому радимо вносити добрива маленькими порціями, але часто.
• Супісок теж потребує елементів, здатних ущільнити його структуру. Для цього підходить торф та чернозем. Внесення органічних та мінеральних добрив не тільки позитивно впливає на поживність самого ґрунту але й дає кормову базу колоніям мікроорганізмів, які мешкають у супіщанику.
• Глинистим ґрунтам потрібні елементи, які б розбивали валуни на дрібні фракції. Тому до глини бажано додавати пісок. Піщані домішки не тільки розпушують землю, але і сприяють її швидкому прогріванню та аерації. Глинозем бідний на поживні речовини, тому не забувайте про регулярне внесення органічних та мінеральних добрив.
• Суглинки за своєю природою вже доволі родючі, тому для підтримання поживності ґрунту радимо вносити добрива та дотримуватися правил грамотної сівозміни.

TAVA Agro нагадує, що повноцінний біохімічний аналіз ґрунту допоможе зрозуміти загальний стан ділянки. На підставі цього фермер може укласти доцільний план внесення органічних та мінеральних добрив з метою відновлення або підтримання показників родючості поля.