Наразі клімат України змінюється, і, як наслідок, розширюється вегетативне вікно, що дає можливості вітчизняним аграріям вирощувати нові культури. Останніми роками стало популярним вирощування інжиру – субтропічної рослини, яку ще кілька років тому українці могли побачити лише у південних широтах.

Що таке інжир: особливості культури

Маючи можливість вирощувати у себе на подвір’ї субтропічну культуру, все більше наших земляків виказують інтерес до незвичної рослини. Батьківщина інжиру – це південні країни, з чого випливає низка специфічних особливостей культивації.

У народі розповсюджена думка, ніби інжир – це невибаглива та дуже легка у догляді рослина. TAVA Agro спитали у досвідчених аграріїв, чи відповідає ця думка дійсності.

За словами спеціалістів, інжир – доволі протирічна культура, і важко сказати напевно, вибаглива вона чи ні.

Інжир швидко підлаштовується під нові умови культивації, легко адаптується: за короткий проміжок часу кущ може вкорінитися, сформувати нові пагони та плоди. 

В той же час, інжир – це теплолюбива культура, яка не переносить заморозків і тіні. В мережі розповсюджені чутки, ніби ця рослина може витримати морози навіть до -20°С. Але ця інформація не відповідає дійсності.

Завдяки завзятим поціновувачам рослинництва, в Україні наразі практикується культивація інжиру навіть у північних регіонах країни. Тут інжир може дати два урожаї за сезон, в той час як у субтропічних широтах цей показник збільшується до трьох урожаїв.

Специфічне запилення – це ще одна цікава особливість інжиру. Більшість сучасних сортів потребують участі комах у процесі запилення. І розмова йде про конкретний вид оси, яка мешкає тільки у південних країнах. У нашому природному середовищі немає таких запилювачів, тому аграрії радять зупинити свій вибір на самозапильних сортах. Тільки в такому разі можна говорити про отримання врожаю.

Технологія вирощування інжиру

Живець інжиру дуже швидко та легко вкорінюються, як, скажімо, верба або виноград. Існує висока вірогідність того, що рослина пустить коріння навіть якщо ви просто встромите її в землю. Але, за думкою аграріїв, краще купувати вже готові саджанці інжиру, аби не перейматися, чи буде щось із живця, чи ні. Пророщування коренів на живці вимагає певного часу. До того ж, у цей момент культура доволі вразлива – її можуть атакувати шкідники.

Висаджувати саджанці у відкритий ґрунт потрібно після того, як минула вірогідність весняних заморозків. Як часовий орієнтир можна використовувати період, коли садять помідори.

Догляд за інжиром

Рослина має дві слабкі сторони, які треба брати до уваги, плануючи культиваційний процес:

• теплолюбність та низька морозостійкість;
• пізньостиглість

Через це інжир поки не вийшов на “широку публіку”, і культивацією субтропічної рослини поки займаються справжні ентузіасти та поціновувач екзотики.

На теренах України культуру вирощують як у відкритому ґрунті, так і в теплицях або парниках. Перший варіант менш надійний, так як через весняні заморозки процес вегетації може затриматися. Крім того, існує ризик того, що плоди не встигнуть дозріти до кінця сезону.

Аби штучно подовжити період вегетації та виграти кілька тижнів, радимо висаджувати культуру у парник. Тепличні умови культивації інжиру навіть не передбачають використання опалення в зимовий сезон, тому це доволі економічний процес.

Відомо, що деякі фермери вирощують кущі в приміщеннях, використовуючи для цього горщики. Розмір рослини за таких умов культивації поступається культурі, вирощенній у відкритому ґрунті, але об’єм та кількість врожаю все одно доволі великі.

Перші роки життя рослину треба поливати за мірою необхідності (але бажано не рідше одного разу на тиждень). Починаючи із третього року культивації, інжир поливають одного разу за сезон – навесні. Частий полив може пролонгувати вегетаційний процес, що не рекомендовано в умовах українського клімату.

Інжир дуже полюбляє сонце, тому ділянку під висадку треба обирати з урахуванням цієї видової особливості. За цієї ж причини треба видаляти зайві гілки, якщо вони створюють тінь для нижчих паростків та плодів.

Шкідники і хвороби інжиру

Найпоширенішими шкідниками, які можуть заподіяти рослині шкоди, виступають вірусні мозаїки та інжирні мухи. Останні деінде зустрічаються на півдні України, у той час як вірусні мозаїки не мешкають на теренах нашої країни. 

Виходячи із цього, необхідності піддавати рослину хімічній обробці немає.

Взагалі інжир – це доволі витривала рослина. Навіть у себе на батьківщині, серед широкого загалу можливих шкідників, кущ рідко вимагає профілактичних заходів проти нападу шкідників.

Плодоношення інжиру

Як було зазначено, в умовах українського клімату інжир дає дві хвилі урожаю за сезон. Перше плодоношення не таке інтенсивне, як друге: плодів менше, вони не такі смачні та ароматні. Другий врожай характеризується більшим об’ємом та якістю плодів.

Видова особливість інжиру полягає в тому, що перший врожай формується на минулорічних пагонах, тому фермер має подбати про те, аби вони вдало перезимували та вціліли. 

Другий врожай достигає вже на молодих пагонах, які сформувалися у поточному році.

У середньому час дозрівання плодів займає два місяці, а початок другої фази плодоношення в умовах місцевого клімату приходиться на початок або середину літа. Ось дві поради, які допоможуть вам гарантовано отримати врожай від своєї рослини:

• Для культивації обирайте тільки ранньостиглі сорти, строк дозрівання яких підходить під умови регіонального клімату.
• Після того, як почнуть формуватися плоди другої хвилі плодоношення, радимо видаляти плоди, час дозрівання яких викликає у вас сумніви. Таким чином можна зберегти енергію рослини та спрямувати її на розвиток урожаю, який точно достигне до перших заморозків.

Іноді восени інжир може сформувати нові зав’язі – плоди третьої хвилі плодоношення, але їх теж краще видаляти.

Нагадуємо, що за температурних показників нижче +10°С розвиток інжиру припиняється. Тому кущ краще за все висаджувати біля стін споруд з південної сторони та на залитих сонцем ділянках. Аби пришвидшити процес дозрівання плодів, можна використовувати перевірений метод – видалення зайвого листя та пагонів, які перешкоджають проникненню сонячних променів.

Важливе уточнення! Вегетативні частини інжиру виділяють особливу рідину, яка може спричинити подразнення та свербіж шкіри. Тому робота із рослиною має проводитися виключно у захисних рукавицях!

Які сорти інжиру можна садити в Україні?

На жаль сьогодні картина культивації інжиру в Україні достеменно не вивчена – це відносно нова культура, вирощуванням якої займаються поодинокі ентузіасти. Через це у широкому загалі мало інформації про те, які сорти краще культивуються на вітчизняних теренах.

Більше того, не всі сорти навіть були випробувані  в умовах українського клімату.

Тим не менш, українські фермери, поціновувачі екзотичних культур, вже склали невеликий список сортів, які позитивно зарекомендували себе в місцевих кліматичних умовах.

• Брунсвік. Це витривалий морозостійкий сорт, який може витримувати рекордно низькі для субтропічної культури температури повітря аж до -17°С. Це середньостиглий сорт, який до того ж, прекрасно транспортується.
• Чорна Бурса. Ще один транспортабельний сорт інжиру, який має турецьке походження. Комахозапильний. На відміну від свого попередника, Чорна Бурса не такий смачний.
• Кримський чорний, який ще називають Фіолетовим із Бордо, або, за американською традицією, Муасон. Має характерні темно-сині соковиті плоди.
• Зелено-Жовтий інжир. Назва пішла від забарвлення плодів. Інжир дрібний та погано транспортується, але він дуже смачний та зазвичай, на кущі утворюється дуже багато плодів.
• Медовий. Ранньостиглий, схожий на свого попередника.
• Рандіно. Ранньостиглий сорт із характерними зелено-коричневими плодами.
• Далматський. Середньостиглий дуже смачний сорт: плоди великі за розміром, солодкі та соковиті.

Наразі культивація інжиру – це вільна ніша, де кожен аграрій може пробувати щось своє: експериментувати або повторювати досвід своїх земляків, яким вже вдалося виростити на своїй ділянці екзотичну культуру.

Як готувати інжир до зимівлі

Зимувати на відкритих ділянках на теренах України інжир може тільки на південному березі Криму та у Закарпатській області. Тим не менш, навіть тут місцеві фермери захищають та утеплюють кущі на зимовий сезон. 

Це пов’язано із ризиком заморозків: якщо температура нижче -15-17°С триматиметься хоча б дві доби, рослина гарантовано втратить свою надземну частину. Коренева система більш витривала до несприятливих температурних умов і може зберігатися навіть за показників -30°С.

З метою збереження рослин в зимовий період, фермери дотримуються таких правил культивації:

• Обрізання пагонів. Залишають тільки невеликі пеньочки висото приблизно 20 сантиметрів. Прикоренева частина куща пригортається землею для додаткового утеплення. Це схоже на зимове укривання троянд.

В такому випадку наступного року фермер не отримає першого врожаю, так як пагони були видалені. Чекайте тільки другий – сформований на молодих пагонах.

• Сховати крону під шаром поліетилену, землі або соломи (на кшталт того, як це роблять з виноградом). Для цього протягом літнього сезону потрібно формувати крону таким чином, аби восени її можна було без проблем вкласти на землю та прикрити.

Зауважте, що під соломою можуть завестися миші, тому потрібно подбати про запобігливі принади.

Клімат Закарпатської та південних областей найбільш сприятливий для вирощування культури на відкритих ділянках. Культивація інжиру в парниках можлива на території всієї країни.